Прикордонник на псевдо «Том» родом із Закарпаття. Війна його застала у рідному місті Хуст.

Після загибелі побратима він прийняв рішення долучитися до лав прикордонників. З того часу воює в самому пеклі. Був провідником на Кліщіївському напрямку, заводив побратимів на позиції, здійснював евакуації. Місцевість вивчив на відмінно. Вночі ходив по населеному пункту, як серед білого дня. Міг віднайти будь-яку стежку.

Доставлення води, продуктів, боєприпасів – брав на себе. Доводилося носити рюкзаки вагою 40 кг, ще й допомагати побратимам з їхніми речами. Щоразу на завдання йшов, як в останнє. Заздалегідь телефонував рідним і говорив лише приємні слова.

Зазвичай відстань до позиції складала 7-8 км. Одного разу, через постійні обстріли, довелося виводити побратимів до 22 км. Шлях був довгий і виснажливий, контуженими, але цілими вивів усіх.

Траплялося, що й самому доводилося затриматися на спостережному пункті. Каже, займав позицію неподалік окупантів на Бахмутському напрямку, коли терикон повністю був під їхнім контролем. Тоді жив в одному окопі з вісьмома окупантами, за ту зміну схуднув на 13 кг. Провокували, виманювали словами: «Хохол, виході», а потім били FPV-дронами та наносили ураження скидами.

Як вдалося вижити і вийти з окопу з максимальними втратами для ворога, дивіться у відео.